Когнітивні розлади після захворювання на інсульт

інсульт

Cognitio переводиться з латині як “пізнання”. До когнітивних функцій належить здатність розуміти, пізнавати, вивчати, усвідомлювати, сприймати, переробляти зовнішню інформацію. Когнітивні порушення чинять значний дезадапційний вплив на всі сфери життя пацієнта, поглиблюючи соціальну та побутову неспроможність, зменшують працездатність, знижують якість життя. На виникнення когнітивних порушень впливають немодифікованні та модифіковані чинники.

До немодефікованих чинників відносяться: генетичні особливості, вік, стать.

До модифікованих: спосіб життя, фізичні та емоційні навантаження, паління, фактори впливу зовнішнього середовища.

У кожної людини є індекс когнітивного резерву і він складається з інтелекту людини, рівня освіти, фізичних та емоційних навантажень, наявності депресивних симптомів, способу життя, спадкових та генетичних чинників.

Виділяють три ступені дисфункції:

  1. легка (зниження пам’яті);
  2. помірні труднощі в нових, складних видах розумової діяльності;
  3. тяжка, де є наявною соціальна та побутова дезадаптація (деменція).

Першою скаргою є зниження концентрації уваги, особливо у поєднанні з депресією та тривожністю.

Найчастіше когнітивні порушення виникають у хворих в післяінсультний період, після мультиінфарктних процесів, при неконтрольованній гіпертензії та змішаній судинній недостатності.

Профілактика та лікування когнітивних порушень повинна базуватися на оптиматизації мозкового кровотоку та створення нейрометаболічного захисту головного мозку від ішемії та гіпоксії.

Помірні когнітивні порушення виникають у 10% людей старечого віку і у 90% – у хворих які перенесли ГПМК (гостре порушення мозкового кровообігу). І тільки у 20% цих хворих є покращення когнітивних функцій. Лікування когнітивних порушень в першу чергу направлено на лікування основного захворювання – антигіпертензивна, антитромбоцитарна (антикоагулянтна) та гіполіпідемічна терапія.

Раннє виявлення судинних захворювань головного мозку, своєчасне лікування — є основою профілактики когнітивних порушень, а потім деменції.

Поєднання патогенетичної і симптоматичної терапії з модифікацією здорового способу життя та реабілітаційних заходів — основа профілактики когнітивних порушень.

Самохіна Л.І.
Лікар–невропатолог вищої категорії